24 лютого 2022 року… Кожен із нас пам’ятає той ранок. Ранок, який розірвав наше життя на «до» і «після». Ранок, коли ми прокинулися від вибухів, а не від будильників. Коли щоденні страх і біль стали нашою новою реальністю…
Минуло безкінечно довгих 3 роки, проте ми, освітяни, навчаємо та виховуємо тих, у кого війна намагається відібрати дитинство і кому хочуть перекреслити майбутнє. Але ми стоїмо! Попри будь-що. Наші уроки проходять в перервах між вибухами та під звуки тривог, в класних кімнатах і в укриттях, але ми не зупиняємося, бо маємо мрію. Одну на всіх! Ми тримаємо свій освітянський фронт, зміцнюючи дух власний і тієї малечі, за яку відповідаємо перед нащадками. Ми плекаємо наше майбутнє з вірою і з глибокою вдячністю тим, хто сьогодні тримає зброю в руках. Бо знаємо, що кожна посилка для наших воїнів, кожен дитячий малюнок, кожен оберіг, кожна окопна свічка, зроблена дитячими руками, наближає Перемогу!
Україна – це не просто країна, це серце, яке б’ється в кожному з нас!